Знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини.

Згадаймо слова В. Сосюри:

“Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”.

Міжнаро́дний день рі́дної мо́ви, також Міжнародний день материнської мови (англ. International Mother Language Day) — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.

Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10 тисяч осіб, які активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов, котрими розмовляють менше 100 осіб, не задокументовані.

1952 року тогочасна влада Пакистану проголосила урду єдиною державною мовою, рідною вона була лише для 3 % населення. Це було негативно сприйнято, особливо на сході, де майже винятково розмовляли бенґальською мовою. 21 лютого 1952 року, під час демонстрації протесту в Дацці, поліція та військові вбили кількох студентів-демонстрантів. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Банґладеш) 1971 року, цей день відзначають в країні як день мучеників. За пропозицією Бангладеш ЮНЕСКО проголосило 21 лютого 2000 першим міжнародним днем рідної мови.

Без мови — не створити нам держави,
Доріг тернистих — не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві —
Стіною стань і мову захисти!

“Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.”
(Ліна Костенко)

Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.

Моя прекрасна українська мово, Найкраща пісне в стоголоссі трав, Кохане слово, наше рідне слово, Що з небуття Шевченко підійняв. Ти все знесла: насмішки і зневаги, Бездушну гру ворожих лжеідей, Та сповнена любові і відваги З-за грат летіла птахом до людей. Ти наш вогонь на темнім полі битви, Священна кров, пролита в боротьбі, Тебе вкладаєм тихо до молитви І за спасіння дякуєм тобі.

“Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію…”

Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.
 Ліна Костенко.

Нам потрібно боротися за українську мову в кожній сім’ї, в кожній родині. Це має стати нормою. Це вирішується на рівні людини. Жоден закон не погубить мови.
(Євген Сверстюк)

Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знають.
Хосе-Марія Арце.

                                                     Розмовляйте українською

Я за єдину державну мову!
Тобі рідна російська – розмовляй
Нею, я завжди тебе зрозумію, бо
Я поважаю тебе!
Відповідай і ти мені та нашій з
тобою державі взаємністю –
люби і поважай
душу України – її мову!

«Шануймо мову над усі боги, якщо ми хочем зватися народом!»

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.

А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У ïх народ i слово, i у нас народ i слово. А чиє краще, нехай судять люди (“Передмова до нездійсненного видання “Кобзаря”).
Вислови Тараса Шевченка про мову.

У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох – це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються
(…) Ліна Костенко

Яке прекрасне рідне слово!
Воно — не світ, а всі світи
(Володимир Сосюра).

Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе
(Оксана Пахльовська)

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається, виконує над собою самовбивство (Шафраник).

Мов поганих не існує в світі, є лише погані язики (А. Бортняк).

Ми не дозволимо перетворити Україну на смітник інших культур і цивілізацій. Не уподібнюйтесь відомій тьоті Моті з комедії Миколи Куліша “Мина Мазайло”, яка вважала, що “гораздо пріятнєє бить ізнасілованной, чем украінізірованной”
Лесь Танюк.

Збережи Україну – говори українською!

З повагою педагог-організатор Ланик.У.А.