Моя шкільна домівко, з ювілеєм 55!!!
“Ми різні – і це багатство!
Ми разом – і це наша сила!”
Все найголовніше в житті людини починається зі школи. Яким ти будеш в шкільні роки, таким і станеш в дорослому житті. Для мене школа – це другий дім. Саме тут ми спілкуємося, навчаємося, та дорослішаємо. Для багатьох школа – це щось більше, ніж місце, де ми отримуємо освіту. Недарма, дорослі кажуть, що шкільні роки – це найкращий час в їхньому житті.
Школа це не тільки стіни. Насамперед, це – дух, пам’ять, традиції, наступність поколінь. Це світ в якому ми живемо, це місце, що стало рідним, своїм. Адже тут ми не тільки проводимо значну кількість свого часу, тут ми вчимося, осягаємо знань. Той хто усвідомлює важливість цього процесу не може не бути вдячним школі і не назвати її другою рідною домівкою. Коли вчимося, то з нетерпінням чекаємо канікул особливо літніх. Але пройде місяць і починаєш сумувати за рідною школою, вчителями і друзями. Так нудьгують тільки за рідною домівкою… .
Не можливо, не відзначити вчителів, які є серцем нашої школи. У нашому житті вони відіграють важливу роль, як, можливо, і ми в їхньому. Учителі намагаються вкласти в нас знання та все найкраще, що в них є. Підготувати нас до складного, але такого цікавого дорослого життя. Це педагоги: і ті, хто щодня переступають поріг, сіючи зерна доброго, розумного, вічного і ті, кого вже немає сьогодні, але завжди вони живуть у пам’яті учнів, колег і вчителі – пенсіонери, для яких найвища нагорода в житті – успіхи колишніх вихованців, їхні щирі слова подяки на традиційному вечорі зустрічі шкільних друзів, де впізнають вони один одного, незважаючи на сивину, за блиском завжди молодих очей.
Саме людська неповторність вчителя визначає обличчя навчального закладу.
Вважаю, що найбільше пощастило тим,
Хто вчивсь і працював у рідній школі,
А, значить, буде вічно молодим!
За 55-річну історію нашої школи змінилося багато вчителів. Були висловлені слова подяки найстаршим, найдосвідченішим педагогам, які створили і передавали кращі освітянські традиції колективу. Хвилиною пам’яті вшанували педагогів, які вже пішли з життя.
Шкільні стіни невпинно будуть відбивати час років, а школа все одно буде лишатися молодою, тому що ці стіни будуть наповнюватися новими дзвінкими голосами. Шкільний дух не старіє, йому завжди 11 років від першого до останнього шкільного дзвоника проходять свій шлях учні.
Багато теплих привітань та найкращих побажань пролунало з уст гостей свята.
Добра і щастя, творчих здобутків, світлого майбутнього тобі, моя шкільна домівко!
З повагою педагог-організатор Ланик У.А.
Вже школі 55! Хіба ж не диво…
Це дуже-дуже гарний ювілей.
Бо з неї в білий світ пішли щасливо
Багато тисяч вивчениx дітей.
Які навчились жити й працювати,
Летіти в світ на крилах доброти.
Щоб нашу рідну землю захищати,
І щоб завжди вперед сміливо йти.
Вони були всі різні і несмілі,
Але допитливість світилася в очах.
І діти вперто вчились, йшли до цілі,
Бо знали, що майбутнє в їх руках.
А рідна школа надала їм крила,
І силу волі виховала в них.
Вона їх щиро пестила й ростила,
Й тому завжди звучав щасливий сміх.
А рідні вчителі всіх мудро вчили,
Упевнено вели їх до зірок…
А головне — усіх дітей любили
Й назустріч їм завжди робили крок.
Бо мудрі вчителі тут працювали:
Натхненні, щирі, з сонечком в душі.
Вони любов і серце віддавали…
Доземно їм вклонитись поспіши.
Вони з любов’ю школу цю творили,
В її життя традиції внесли…
Дітей і жити, й працювати вчили,
Своїй роботі віддані були.
І кожен вніс ту золоту зернину
У розбудову школи, в колектив,
Щоб виховати й вивчити Людину.
І це, мабуть, одне з найбільших див.
Проходив час, мінялись покоління,
Зростали діти і летіли в світ.
Та школа місце, де завжди горіння.
Й хоч дехто з вчителів на схилі літ…
Та серце молоде і ще гаряче,
Він завжди прагне в школу, до дітей.
Не може бути в вчителя інакше…
В його душі ще стільки є ідей
І радості, коли круг нього діти —
Він разом з ними все життя провів.
А без дітей не так комфортно жити,
Бо в школі він і працював, і жив.
Тож в школу ветеранів звіть частіше.
Для них це спогад про минулий час.
І стане ваше серденько добріше,
Бо ж старість підкрадеться і до вас.
Їм, крім поваги, щось хіба потрібно?
Увага лиш… Зробіть назустріч крок.
Чарівна вчительська душа не бідна,
Вона летить і зараз до зірок.
